Моє портфоліо

Професійне кредо

"Тендітними пальцями етики плекати творчу особистість"

Презентація досвіду роботи

Опис роботи
вчителя початкових класів
Чижиківської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Надрічної Галини Іванівни

  Вчитель початкових класів…

  Класний керівник у початкових класах…

  Творець, мудрець, знавець, мислитель…

Шкільна, терпляча, ніжна мати…

Обрана мною професія не просто робота – життя… Я глибоко усвідомлюю усю глибину відповідальності, яка лягає на плечі вчителеві початкових класів, коли поріг класу переступають батьки, ведучи за руку свій найдорожчий скарб – свою дитину, свою кровинку. З цього часу маленька особистість починає долати нову вершину свого життя.     

Першим помічником, всезнаючим, добрим і вимогливим другом для юного школяра стає перша вчителька. Найважливішим у своїй роботі вважаю – сформувати у дітей інтерес, бажання до навчальної праці, намагаюся закласти основи знань та умінь, підготувати до складного й відповідального періоду – навчання у середніх та старших класах, вміти добирати необхідну інформацію із великого обсягу, бути комунікабельним, самодостатнім, вихованою Людиною.        

Основою навчально – виховного процесу у школі є урок. Він – дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, його майстерності. Саме урок дає мені змогу реалізувати свої уміння, досвід, продемонструвати ґрунтовні фахові знання та уміння, неможливі без любові до дітей, поваги до особистості школяра, щирості, тактовності.

 Заохочую своїх вихованців до співробітництва, вчу аналізувати чужі та власні висловлювання, вчинки, доводити їх правильність. Заохочую кмітливість, творчі зусилля кожного вихованця, нарешті, вчу читати, писати, лічити. Вчу любити не лише себе, а жити в колективі, поважати думку інших, бачити в кожному товаришеві по класу позитивні риси й самому прагнути до позитивних змін.

Уже із перших зустрічей із батьками своїх вихованців, намагаюся зробити їх своїми однодумцями щодо бачень виховного процесу, намагаюся одразу дати зрозуміти, що, уже із першої зустрічі, дітки стають й моїми «дітьми», для яких я буду доброю,  люблячою, терплячою , але й вимогливою «шкільною мамою». Батьки – це мої помічники, друзі у вихованні підростаючого покоління, чим швидше ми стаємо однодумцями щодо завдань виховання, чим швидше з любов'ю, терпінням «поведемо за руку» наших діток стежками науки та виховання, тим позитивнішими  будуть наші результати й готовими до життя будуть дітки.      

Багато уваги приділяю естетичному розвитку школярів, прилучаю їх до прекрасного, до животворчого джерела народної творчості, до історії України, рідного краю. Дітки в мене залюбки декламують, співають, танцюють. Мої вихованці, із задоволенням приймають активну участь не тільки у класних, а й шкільних святах,  є  активними  учасниками у житті сільської громади, активними громадянами своєї країни.       

Ось уже 30 років займаюся навчанням і вихованням підростаючого покоління, 4 – з них, як вихователь групи продовженого дня, а решту – класним керівником у початкових класах.

 Я особисто максимально викладаюсь у досягненні навчально – виховної мети навчального процесу. Такої ж віддачі вимагаю і від вихованців, й від їх батьків, бо лише спільними зусиллями школи і сім'ї можна добитись найкращих результатів у вихованні підростаючого покоління. Не соромлюся признатися, що самі учні є для мене «кращими друзями та вчителями», дослухаюся до їх думок та часто черпаю джерело сил і у спілкуванні із їх батьками.

Останнім часом мою увагу привернули ідеї особистісно зорієнтованого навчання, мета якого є взаємний і плідний розвиток особистості педагога та учнів на основі рівності й партнерства у спільній діяльності. Зрозуміла – це моє! Взяла за основу цю теорію, бо вважаю її надзвичайно актуальною на сучасному етапі, намагаюся її розвивати у своїй практичній діяльності.

 Сучасне суспільство перебуває у стадії постійних змін, великого обсягу інформації.  Щоб жити в такому суспільстві, людина повинна прагнути само реалізуватися. Тому і школа, у відповідності із життям набуває нової моделі ( втрачає свої авторитарні можливості) – це школа «самореалізації особистості», яка найбільш адекватно відповідає вимогам сучасного суспільного життя. Сьогодення висуває найважливіше завдання – виховання людини, а не лише її навчання: виховання людини духовно багатої; компетентної; адаптованої до сучасних умов життя; вміти самостійно набувати знання та практично їх застосовувати, діючи активно.

На це і спрямовані ідеї особистісно зорієнтованого навчання, де центром усіх діянь залишається дитина, але я вважаю, «вчителем школа стоїть»( І.Франко), тільки завдяки вчителю, який готовий «…серце віддати дітям» можна ідеально зорієнтувати завдання особистісно зорієнтованого навчання. Саме вчитель несе багаж відповідальності за формування особистості школяра; від того наскільки вчитель сам духовно багатий, науково і методично «підкований», на скільки вчитель із своїми вихованцями буде однодумцями на основі рівності в спілкуванні й партнерами в спільній діяльності; рівно на стільки справжніми Людьми будуть його вихованці. Я чітко усвідомлюю, що лише в тісній єдності урочної та позаурочної роботи можна досягти максимальних результатів особистісно зорієнтованого навчання, дотримуючись принципу диференціації (і за нахилами, і за особистісними відмінностями, пов'язаними із традиціями сім'ї, їх моральними засадами).

На сучасному етапі дуже важливо навчити школярів свідомо відноситись до знань, активно пізнавати навколишній світ, активно будувати своє майбутнє.

 Свідоме засвоєння знань(принцип свідомого засвоєння знань) допомагає учневі самореалізуватися, вибирати для себе вид діяльності найбільш зрозумілий, а це й формує в свідомості людини впевненість в своїх силах, відчуття можливості досягти мети; дає можливість реалізувати себе на рівні свого інтелекту. Тому вчитель не може бути сьогодні лише викладачем, а повинен бути членом колективу вихованців, жити його інтересами. Кожну свою зустріч із учнями розглядаю як процес самовдосконалення,  якому, переконана, немає меж.

 Отже, на своїй педагогічній ниві намагаюся розв'язувати такі завдання:   - У досягненні начальних цілей опиратися на сприйняття індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб'єктивного досвіду, який складається у неї з перших днів життя. Учень має право на особистісний шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності в межах завдань.

 - Ставитись до учня як до особистості, давати змогу самовдосконалюватися, самореалізовуватися, враховуючи  його можливості, особливості, здібності. Взаємодію між собою та вихованцями будувати на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.     

-  Максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно впоратись з різноманітними навчальними, а в подальшому з життєвими проблемами. Дітей навчаю на оптимальному рівні виявляти свій інтелектуально – вольовий і моральний потенціал.

 - Особистість педагога вважаю передумовою виховання дитини. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв'язки з дітьми, створює й збагачує їхній досвід емоційних переживань.

 - До кожного учня ставитись із справжнім інтересом і повагою, щоб впевнено він становився особистістю.    

- Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у стосунках з ним, постійно відчувати до нього інтерес.   

- Постійний рух, постійні зміни форм і способів діяльності від уроку до уроку, щоб домагатися зацікавленості у досягненні навчально – виховної мети. Вчитель, в моєму розумінні , повинен грати на уроці роль       вмілого режисера, а не диктатора, який вимагає від дітей тупого наслідування своїх дій, підкорення думок учнів вчителеві;        оскільки це приводить до притупленню розвитку мислення, невмінню в майбутньому дати раду в житті, вирішувати важливі життєві проблеми. 

- Будь – яке зауваження учневі намагатися робити дружелюбно і з повагою до нього. У кожному учневі вбачати однодумців і спільників, узгоджувати свої дії з ними. Кожен учень повинен бути задіяний у навчальному процесі, повинен відчувати себе потрібним, впевнених у своїх силах. Бо лише у таких ситуаціях людина відчуває  себе «центром Всесвіту».

 З цією метою значно ширше впроваджую групові форми роботи, щоб ситуативна допитливість переросла в стійкі пізнавальні інтереси. З першого дня навчання в школі показую дітям, що я , як учитель, чекаю від них не тільки довірливого, старанного наслідування, а й критичності, здатності діяти по – своєму. Вчу своїх школярів самостійно міркувати, умінню сперечатися, відстоювати свої думки, ставити запитання, бути ініціативним у набутті нових знань, адже школа 21ст. вимагає:       

1) кожен повинен знати навіщо він вчиться – зорієнтуватись на навчання;

2) сучасна школа – це школа партнерства і  взаєморозвитку, де творчий вчитель творить творчого учня;     

3) школа фізичного і психологічного комфорту; навчання приймається і як пасивне(передача певного багажу знань) так і як активне(обмін думками, аналіз, синтез – творчість;

4)позитивні емоції процесу навчання: радість, успіх, похвала. 

У своїй педагогічній діяльності дотримуюсь і керуюсь такими принципами інноваційно освітньої програми «Лицем до дитини»:

 1. «Дитина вчиться спілкуючись».

2. У центрі навчально – виховного процесу є дитина.     

3. «Грамотність – необхідна умова сьогодення».

4. Активна участь батьків у навчально – виховному процесі.

5. Оцінювання знана та умінь – це навчання. 

6. Навчальний процес – це частина життя.

7. Навчальний процес повинен приносити задоволення.

8. Неймовірне значення похвали, заохочення.        

У досягненні поставлених завдань, з метою їх реалізації використовую найрізноманітніші форми, методи та прийоми навчання, а саме:     

- Урок, як традиційну форму навчання, а також нестандартні уроки: урок – гра, урок – КВК, урок – звіт, урок – подорож, урок – змагання.  

- Екскурсії на природу, екскурсії з метою пошукових знань.

- Поїздки – екскурсії в театри, цирк, визначні місця Львова.

- батьківські збори, збори -  звіти, круглі столи.

- Ігри, інсценізації казок, складання віршів та казок.       

- Позакласна робота: виховні години, свята, зустрічі, концерти…

Про результативність навчальної діяльності можна судити за результатами контрольних, підсумкових робіт, семестрових балів; по враженнях колег із старших класів, з вуст яких я неодноразово чула вдячні, приємні відгуки про своїх вихованців. Мої випускники з гідністю захищали честь школи на районному рівні, обласному.

 Більше 10–ти років керую методичним об'єднанням вчителів початкових класів(в даний час 3 –іх). Це теж дає мені змогу зростати професійно, співставляти, оцінювати рівень своєї майстерності. 

Працювати, працювати не покладаючи рук, постійно вдосконалювати свою педагогічну майстерність, опиратися у вихованні справжньої Людини на передовий педагогічний досвід; постійно тримати тісний зв'язок з батьками, щоб Україна отримала здорове, креативно мисляче , всесторонньо і гармонійно розвинене підростаюче покоління, майбутнє.

Дякую Богові і долі за те, що маю можливість бути вчителем початкових класів; за те, що надзвичайно люблю свою « роботу серця і душі».